ЮНГІАНСЬКИЙ СВІТОГЛЯД

Головна мета цієї статті - окреслити теоретичну модель, яка випливає з різноманітних зустрічей зі смертю, які автору довелося пережити, включно з його власним переживанням майже смертельної хвороби двадцять років тому, його роботою з вмираючими в хоспісі, а також поточною аналітичною практикою.

Остаточна прихильність Юнга до глибокого вивчення алхімії в середині 1930-х років далася йому нелегко. Він усвідомлював деякі труднощі в розумінні текстів, написаних століття тому (в середньовічній і ранньомодерній латинській алхімічній традиції, яка була в центрі уваги Юнга, мовами доступних текстів були середньовічна латина, давньогрецька і цитати арабською; іншими мовами для текстів греко-єгипетської та арабської традицій, деякі з яких були включені в цей корпус текстів, були арабська, коптська і сирійська). 

У 1961 році, в рік смерті Карла Юнга, Білл Вілсон, один із засновників Анонімних Алкоголіків (АА), написав Юнгу листа з подякою, в якому визнав його вплив на формування та філософію спільноти. Посилаючись на обмін думками між Юнґом і пацієнтом Роландом Г., Вілсон пише: "Цей дивовижний ланцюг подій насправді розпочався дуже давно у вашій консультативній кімнаті та він був безпосередньо заснований на вашій власній смиренності та глибокому сприйнятті". На початку 1930-х років інвестиційний банкір і колишній сенатор штату Род-Айленд Роуленд Г., який вичерпав усі інші засоби лікування від алкоголізму, звернувся до Юнга за допомогою. Хоча Роуленд зберігав тверезість протягом усього аналізу з Юнгом, у нього стався рецидив під час подорожі до Африки. Роуленд повернувся до Юнга, бажаючи відновити лікування як "останню інстанцію", але Юнг оголосив його хронічним алкоголіком і сказав, що його шанси зберегти тверезість безнадійні, "якщо йдеться про будь-яке подальше медичн...

пану Трауготту Еглоффу 23 квітня 1957 року Шановний пане Еглофф, щиро дякую за Ваші добрі листи, які мені дуже сподобалися. Було б дійсно бажано, якби мої ідеї можна було висловити в простій формі, зрозумілій кожному. У розмові з окремими людьми мені це вдається досить легко, але далі все залежить від конкретної людини.

"Сон про покинутий будинок”  12 жовтня 1957 року  Ця глава дуже чітко показує, як Юнг ніколи не припиняв роздумувати над своїми сновидіннями.  “Вчора мені приснився сон , який вже часто повторюється. Це завжди довга історія, в якій я в чомусь сумніваюся або залишаюся невизначеним.

  Сон не приховує, а навчає Аналіз сновидінь — це найбільш відома техніка в юнгіанській психотерапії. Незважаючи на це, Юнг написав лише кілька статей на тему сновидінь або аналізу сновидінь. Вивчаючи ці статті, ми знаходимо, що одна з найбільш центральних тез психології сновидінь Юнга полягає в тому, що «…  воно [сновидіння] не приховує, а навчає » (CW 8, пар. 471). Звичайно, це можна розглядати, як антитезу до відомої тези Фрейда: « Сон є (замаскованим) виконанням (придушеного, пригніченого) бажання»,  тобто «сновидіння приховує».

Гомосексуальність є однією з тих тем в аналітичній психології, дослідження якої нагадує часто згадуваний анекдот про трьох сліпців і слона, які не бачать цілої істоти, бувши сліпими вихоплюють різні частини слона і оголошують кожну з них цілою твариною. Щоб уникнути цієї ситуації, коли універсальна і, принаймні донедавна, дуже помітна форма людської взаємодії, така як гомосексуальність, редуктивно трактується так, ніби вона є нічим іншим, як материнським комплексом, ідентифікацією з "Пуером" (архетип) або "Анімою в дії", необхідно зробити всебічний огляд праць Юнга на цю тему. 

Лоуренсу Брендіту,  20 квітня 1946 року  Ваші погляди на т.з. «екстрасенсорне сприйняття» принципово не відрізняються від моїх. Я критично ставлюся лише до такого визначення. Люди, чомусь, схильні вважати інтуїцію чимось особливим, чимось набагато "вищим" за чуттєве сприйняття. 

Нарцисичний розлад особистості характеризується самозаглибленістю, манією величі, експлуатацією інших і відсутністю емпатії. Люди з цим розладом можуть переходити від відкритої форми, переважно з манією величі, до прихованої, зі страхами, гіперчутливістю та залежністю від інших. Емпатія є ключовим моментом у виявленні людей, які страждають на нарцисичний розлад особистості, оскільки, навіть якщо вона описується як знижена, вона відіграє фундаментальну роль в експлуатації та маніпуляції. 

Влітку 1942 року Швейцарія була оточена країнами Осі на заході, неокупована і окупована частини Франція опинилася під нацистським контролем. Для союзників це був найтемніший час війни. Швейцарці, зберігаючи нейтралітет, продовжували існувати настільки нормально, наскільки це було можливо. Конференція "Еранос" в Асконі продовжувала планувати свою щорічну зустріч у серпні на тему "Герметичний принцип у міфології, гнозисі та алхімії". Юнг погодився виступити з доповіддю на алхімічну тему з своєю працею "Дух Меркурій" 1  і коли в червні "Триб'юн де Женев" надіслала журналіста для інтерв'ю про "духовні цінності швейцарців", він був глибоко занурений у дослідження. Інтерв'юер, П'єр Куртіон, був франко-швейцарським мистецтвознавцем і педагогом, який працював у Лізі Націй на посаді керівника мистецької секції Міжнародного інституту інтелектуального співробітництва, багато писав і читав лекцій про сучасне мистецтво. Його стаття, ...

М.-Л. Фон Франц, Б. Ганна та К.Г. Юнг Розповідь про Барбару Ганну була б неповною, якби ми не розповіли про її стосунки з доктором Марією-Луїзою фон Франц. Ці дві жінки вперше зустрілися в 1937 році, коли вони обидві брали участь у перекладацькому проєкті на запрошення Юнга.

Розглядаючи шлюбні відносини як форму психологічної взаємодії, розумієш, що шлюб предстає дуже складною структурою, що складається з цілого ряду суб’єктивних і об’єктивних факторів, переважно дуже різнорідного характеру. Оскільки в цьому есе я хочу обмежитися суто розглядом психологічних проблем шлюбу,

На початку листопада 1932 року Юнга знову запросили прочитати лекцію в Культурбунді у Відні, це інтерв’ю не було записане. А от наступне інтерв'ю, "Jeder Mensch hat zwei Seelen", з'явилося в газеті Neus Wiener Mensh 9 листопада 1932 року, повністю основане на словах самого Юнга.

РОБЕРТ А. ДЕЙВІС, ДЖЕЙМС М. ФАРРЕЛЛ,  СТІВЕН С. МЕТТЮЗ* (фрагмент есе) Всупереч дискусіям, які точаться навколо кризи в кіноіндустрії, збільшення касових зборів і фактична кількість продажів квитків демонструє, що кіно залишається важливим засобом культурного впливу та донесення інформації. 1  Семіотик Крістіан Мец зазначав, що кіно може подолати прірву між мистецтвом і широким загалом, викликаючи, на його думку, більший інтерес, ніж мистецтво поезії, літератури, скульптури чи театру. «Фільм майже ніколи не набридає», - зауважує він.   2  

Параноя й політика — дві теми, які захоплюють мене упродовж багатьох десятиліть. У цій статті я розглядаю психоаналітичні визначення параноїдного процесу, узагальнюю наше розуміння його етіології, отримую з різноманітних психоаналітичних джерел деякі загальні рекомендації щодо лікування пацієнтів із параноїдною динамікою та роблю кілька коментарів щодо наслідків таких рецептів для політичного керівництва. 

Адаптація  A. Психологічна адаптація складається з двох процесів:  1. Пристосування до зовнішніх умов.  2. Пристосування до внутрішніх умов.  Під зовнішніми умовами маються на увазі не тільки умови навколишнього світу, а й мої свідомі судження, які я склав про об’єктивні речі.  Під внутрішніми умовами розуміються ті факти або дані, які нав’язуються моєму внутрішньому сприйняттю з несвідомого, незалежно від мого свідомого судження, а іноді, навіть на противагу йому.  Таким чином, адаптація до внутрішніх умов була б адаптацією до несвідомого. 

⚫️ Я нічого не знаю про «НЕреальність». Реальність містить усе, що я можу знати, усе, що діє на мене, є реальним і актуальним.  Якщо це не діє на мене, то я нічого не помічаю, і, отже, нічого не знаю про це. 

♦ Ганс Іллінг — психотерапевт, Лос-Анджелес, Каліфорнія. — Іллінг разом із Джорджем Р. Бахом готував роботу про групову психотерапію і з’ясовував погляди Юнга на цю форму терапії. Листи Іллінга до Юнга опубліковані (в іншому пер.) В Iliing, «C.G. Jung on the Present Trends in Group Psychotherapy», Human Relations, X:1(1957), 78ff.

«Про природу анімуса» було прочитано в Психологічному клубі Цюриха в листопаді 1931 року і вперше було опубліковано, у трохи розширеному вигляді, в Wirklichkeit der Seele (Цюрих: Rascher Verlag, 1934). Версія, прочитана в Клубі, була перекладена англійською місіс Бейнс і з’явилася навесні 1941 року. Ця версія була переглянута, щоби більше відповідати опублікованій німецькій версії.

Незважаючи на складність завдання обговорити ставлення аналітичної психології до поезії, це дає мені чудову можливість визначити свої погляди на багато дискусійних питань про відносини між психологією та мистецтвом взагалі. Хоча ці дві речі не можна порівнювати, тісні зв’язки, які, безсумнівно, існують між ними, вимагають певного дослідження. 

Пам’яті К. Г. Юнга. Роберт Джонсон. Моя зустріч із доктором Юнгом? — Безумовно, одна з найважливіших подій у моєму житті!

Концепція Participation Mystique, або містична співучасть, займає важливу й цікаву роль в системі аналітичної психології. Це термін, доволі розповсюджений у рамках юнгіанського світу, однак саме визначення терміну є дещо непрозорим і, можливо, незрозумілим. Іноді цей термін несе негативну конотацію серед юнгіанських кіл, а іноді використовується для опису досвіду переживання глибини та сили.

Вотан у тіні Wotan in the Shadows Аналітична психологія та архетипні корені війни Автор: Ріцке Ренсма [Ritske Rensma]

FIGHT WITH THE SHADOW К. Г. Юнг, 1946 рік Промова К. Г. Юнга, що прозвучала в програмі British Broadcasting Corporation (BBC), 3 листопада 1946 р. Уперше опублікована в The Listener (Лондон), XXXVI (1946), № 1. 930, 615–16; передруковано, як вступ до «Есе про сучасні події» (1947), також опубліковано під назвою «Індивідуальна й масова психологія»

Верена Каст, Швейцарія Вступ Для мене активна уява означає зосередитися на фантазіях, дозволити їм текти і спостерігати за тим, що відбувається. Наприклад, у своїй уяві: я «бачу» птаха — я йду за цією птицею. Вона веде мене в місце з особливим ландшафтом, який я можу ретельно описати. Птах і навколишній пейзаж викликають особливу емоцію — у мене є вибір: я можу зустріти когось у цьому пейзажі, або я просто пасивно перебуваю там, спостерігаю за польотом птаха…

ЕДВАРД Ф. ЕДІНГЕР Одним із головних відкриттів Юнга є психологічне значення числа чотири, як такого, що символізує психічну цілісність та чотири функції психіки. Значення кватеріона є основним для всієї його теорії психіки, щодо її структури й щодо мети розвитку індивідуума. Отже, аналітики, особливо уважні до символіки кватерності, як вона з’являється в сновидіннях їхніх пацієнтів та в образах міфів і фольклору. Проте є й інші числові мотиви, які ми часто зустрічаємо. Мабуть, найпоширенішою з них є тема трьох. Через переважну цінність, яку Юнг надавав четвірності, він здебільшого мав тенденцію інтерпретувати тринітарні образи, як неповні або ампутовані варіанти кватерності (Юнг, 1944, CW 12, стор. 26, 1951, CW 9, ii, стор. 224).

У цьому есе Метью Спано пропонує стислий, цінний набір роздумів про походження та зміст Червоної книги Юнга.

Анотація: У цій статті досліджується страх кохання та стосунків, який виникає, коли дитина має досвід батьків, які не можуть терпіти емоційну розлуку й тому намагаються зберегти ідеальну спорідненість зі своїм немовлям, ще довго після того, як дитина має почати відокремлюватися та індивідуалізуватися. Дитина стає «самооб’єктом» для батьків, які залежать від реакцій інших, включно і власної дитини, щоби зберегти відчуття власної ідентичності. Досліджено вплив цієї вимоги до «зворотного батьківства» на розвиток дитини та описано клінічну роботу з дорослим пацієнтом, історія якого відображає цей процес.

Тоні Вольф ***** Для самопізнання та самореалізації сучасної жінки, може бути важливим не тільки усвідомлення ставлення (інтровертного чи екстравертного) та основної психологічної функції (мислення, почуття, відчуття чи інтуїція) (2), але і зрозуміти, яка структурна форма психіки найкраще відповідає її особистості (3). Ця структурна форма не обов’язково має збігатися із зовнішньою формою життя і вона не має на увазі нічого щодо характеру чи людського та культурного рівня. Зовнішня форма життя, може бути обрана з інших, ніж суто конституційних причин (наприклад, вплив часу та середовища, соціальних обставин, специфічних здібностей), найчастіше структурна форма психіки вписується в зовнішню форму життя лише з великими труднощами, що призводять до невпевненості та конфліктів.

Керол Джеффрі, 18 червня 1958р. [Оригінал англійською]

Всі ми розвиваємося, не тільки через розвиток нашої особистої природи, але й через відповідність соціальним і екологічним вимогам навколо нас. Юнг назвав цей аспект соціального адаптування особистості « персоною ». Походження цього латинського слова повʼязано з масками, які носили актори в давнину. Маска, або персона, схожа на нас самих, але значною мірою на неї впливає зовнішній світ, саме тому це своєрідний компроміс між особистістю та суспільством. Персона — це те, як ми виглядаємо перед іншими людьми і, як ми хочемо, щоби нас бачили інші люди. Упродовж нашого життя ми маємо різні «маски особистості», відповідно до кожної фази розвитку, нашої гендерної ідентичності, соціального статусу, професійної приналежності тощо. Як говорить Юнг,  «Персона — це складна система відносин між індивідуальною свідомістю та суспільством, досить доречна своєрідна маска, покликана, з одного боку, справляти певне враження на інших, а з іншого — приховувати істинну природу особистості.» 1   Юнг ...

У лекції, прочитаній у Лондоні в 1936 році, Юнг сформулював одне зі своїх найбільш повних і остаточних визначень поняття колективного несвідомого: «Колективне несвідоме — це частина психіки, яку можна негативно відрізнити від особистого несвідомого тим, що воно, як останнє, не зобов’язане своїм існуванням особистому досвіду і, отже, не є особистим надбанням. У той час, як особисте несвідоме, по суті, складається з вмісту, який колись був усвідомленим, але який зник зі свідомості через забуття чи витіснений, вміст колективного несвідомого ніколи не перебував у свідомості, а, отже, ніколи не був індивідуально придбаний, але завдячує своєму існуванню виключно спадковості. У той час, як особисте несвідоме здебільшого складається з комплексів, зміст колективного несвідомого складається з  архетипів». (CW 9.1, §88). Концепція колективного несвідомого є одним зі стовпів юнгівської моделі психіки і її формулювання проходило різні фази. Ми можемо простежити початок її концептуалізації від п...

Основне визначення терміну «індивідуація», яке використовується в аналітичній психології, таке: реалізація Самості. Це означає поступове втілення потенціалів, які зберігаються в Самості з народження й реалізуються впродовж цілого життя. Це іноді називають «теорією жолудів» у психологічному розвитку. Людина стає в житті тим, що вона принесла із собою, як потенціал від народження. Ми народжені із Самістю і для того, щоби довести її до більш-менш повної реалізації, потрібне ціле життя. Індивідуація — це процес, що розгортається відповідно до етапів психологічного розвитку. Необхідно пам’ятати про основну відмінність між Его й Самістю. Его є частиною цілого, а Самість — це і є ціле. Стати ЧИМОСЬ, а не тільки КИМОСЬ — корисна відмінність. Слово «ЩОСЬ» має на увазі психіку в цілому, тоді як, слово «ХТОСЬ» стосується свідомого відчуття індивідуальної особистості. У ході процесу індивідуації «ХТОСЬ», може наблизити «ЩОСЬ». Цей процес називається «інтеграцією». Зазвичай, інтеграції передує поді...

«Комплекси насправді є живими одиницями несвідомої психіки…» (Юнг, CW 8, параграф 210) Юнг і комплек с На початку кар’єри Юнга, коли він, працюючи в лікарні Бургхольцлі в Цюріху, почав працювати над серією експериментів, щодо асоціативного тесту слів, із колегами, які безпосередньо пов’язані з роботою Шарко та Джанета над неврозами, істерією та «нервовими потрясіннями», які лежать у їх основі. Завдяки сповільненим, сповненим емоціям або специфічним реакціям суб’єкта на 100 слів-стимулів (таких як, хліб, стіл, війна, чорнило, любов, собака, голова, пістолет, вірний, вода, удар і лампа), Юнг зміг продемонструвати наявність «емоційно-забарвлених комплексів» (feeling-toned complexes), які він прямо пов’язував із концепцією «фіксованих ідей» Джанета (Jung 1934). Юнг визнав, що ці комплекси були відокремленими, відколотими елементами психіки, які були неприйнятними і тривожними для свідомого розуму (Его) і які суперечили свідомим установкам особистості. Він пише, повторюючи Джанета: «комплек...