"СНОВИДІННЯ” БАЗОВІ КОНЦЕПЦІЇ АНАЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Сон не приховує, а навчає
Аналіз сновидінь — це найбільш відома техніка в юнгіанській психотерапії. Незважаючи на це, Юнг написав лише кілька статей на тему сновидінь або аналізу сновидінь.
Вивчаючи ці статті, ми знаходимо, що одна з найбільш центральних тез психології сновидінь Юнга полягає в тому, що «… воно [сновидіння] не приховує, а навчає» (CW 8, пар. 471). Звичайно, це можна розглядати, як антитезу до відомої тези Фрейда: «Сон є (замаскованим) виконанням (придушеного, пригніченого) бажання», тобто «сновидіння приховує».
Юнг вважав, що функція сновидіння полягає не в тому, щоби виконати нездійснене бажання сновидця в стані неспання, а в тому, щоби компенсувати свідоме ставлення сновидця. Тут Юнг ввів поняття компенсації. Будучи дуже відмінним від доповнення, яке позначає відносини, у яких дві речі доповнюють одна одну більш-менш механічно (включаючи виконання бажань), компенсація означає балансування та порівняння різних даних або точок зору з метою коригування або виправлення (див. CW 18, пар. 545). Іншими словами, компенсація є своєрідною саморегульованою системою в психіці.
Крім того, з концепцією компенсації, Юнг вважав, що існують три можливості у відношенні між сном і свідомим ставленням: 1) якщо свідоме ставлення до життєвої ситуації значною мірою однобічне, то сон демонструє протилежне; 2) якщо свідомість займає положення досить близько до «середини», сон задовольняється певними варіаціями; 3) якщо свідоме ставлення є «правильним» (адекватним), то сон збігається з цією тенденцією та підкреслює її, хоча й не втрачаючи своєї специфічної автономії (там же, п. 546).
Іншими словами, у Юнга була думка, що сон є посланцем, або носієм, інформації про приховане внутрішнє життя. Тому він також заявив, що «досить часто вони [сни] здаються безглуздими, але, очевидно, нам бракує глузду та винахідливості, щоби прочитати загадкове повідомлення від нічної сфери психіки» (CW 16, пар. 325). У цьому сенсі ми можемо сказати, що нам важко отримати те, що сновидіння хочуть донести до нам через наше нерозуміння.
Сон є спонтанним і природним явищем
Для Юнга, як такі, сни є не що інше, як спонтанні і природні явища. Наприклад, він визначив природу сну, цитуючи Талмуд: «Сон є його власним тлумаченням». Тут знову Юнг наполягає: «… немає жодної ґрунтовної причини, чому ми повинні вважати, що [сон] є хитрим засобом, який зводить нас зі шляху» (CW 11, пар. 41). Це означає, що
«сни треба розглядати, як цілісну річ, якщо ми думаємо, що за ними щось стоїть, або що сни щось приховують, то, немає сумніву, що ми їх просто не розуміємо» (Див. CW 18, п. 172).
Отже, на думку Юнга, незбагненність сновидінь пов’язана з нашим власним нерозумінням, а не через маскування сновидінь. Тому, щоби зрозуміти значення сну, ми мусимо спочатку навчитися його читати. Юнг запозичив метод філології, далекий від вільних асоціацій Фрейда й застосував логічний принцип під назвою ампліфікація. Грубо кажучи, це означає пошук паралелізму. Юнг пояснює метод ампліфікації на прикладі того, «як ми навчилися читати ієрогліфи та клинописні написи» (там же, п. 173). Отже, ампліфікація була порівняльним методом у сфері психології, як і порівняльна анатомія в дослідженні людського тіла або порівняльний аналіз у розшифровці ще не осягнутих стародавніх мов.
Природа сновидінь — це сюжет історії
У цьому контексті ми маємо ще одну важливу ідею, включену в психологію сновидінь Юнга — визначена структура сновидіння не відрізняється від структури драми (див. CW 8, п. 562).
У сновидінні є: ЕКСПОЗИЦІЯ, де представлені констатації місця, розставлена сцена дії, задіяні персонажі, часто вказується вихідна ситуація сновидця; РОЗВИТОК, коли ситуація якось ускладнюється і виникає певна напруга, бо невідомо, що буде; КУЛЬМІНАЦІЯ, коли відбувається щось вирішальне або щось змінюється кардинально; РІШЕННЯ, де показано кінцеву ситуацію, яка водночас є рішенням, яке «шукає» сновидець. Юнг надавав великого значення цій сюжетній природі сновидінь. Більше того, Юнг вважав відсутність РІШЕННЯ уві сні або наяву, особливо проблематичним, як показано в його інтерпретації сновидіння, про яке повідомив один із його пацієнтів, де пацієнт спостерігає, як його наречена падає в темну щілину і він зовсім нічого не робить, щоби допомогти їй. (CW 7, п. 343 і далі).
Причина, чому Юнг вважав, що це було важливим і на це слід звернути цвагу, полягає в тому, що є певна невідповідність між його ідеєю про те, що сни не приховують своє значення й що природа снів є сюжетною. Це тому, що ми можемо припустити, що із самого початку оповідання включає в себе свого роду обман. Бо, як зазначає Мегумі Сакабе, видатний японський філософ, наприклад, японське слово kataru (розповідати) має точно таке ж звучання, що і слово kataru (обманювати). Іншими словами, можна сказати, що своєрідна хитрість корениться в самій природі оповідання (розповідання), тобто, ми мимоволі й неминуче хитруємо щоразу, коли щось розповідаємо.
Ця хитрість тісно пов’язана з герметичною природою сновидінь. У грецькій міфології.
Гермес був психопомпом, тобто посланцем поміж богів, або між богами й людьми. Як показав нам Хіллман (1979), стародавні греки мали ідею, що сни походять із підземного світу або нерозривно пов’язані з ним. Як посланець, Гермес у своїх різноманітних іпостасях швидко переходив між цим світом і підземним світом, невловима фігура, як Єдиноріг. Тому цілком природно, що Гермес займав чільне місце в мисленні Юнга і його відданості аналізу сновидінь у його психотерапевтичній практиці. Це тому, що, як згадувалося вище, Юнг вважав, що сни (як і Гермес) треба розглядати, як посланців, або медіумів, для передачі інформації про наше приховане внутрішнє життя.
Меркурій — ще одне ім’я Гермеса в римській міфології. Меркурій представляє, як первинний матеріал, так і кінцевий продукт алхімічного процесу й має різні аспекти, деякі або, багато з яких, навіть, несумісні один з одним. Його невловима природа добре відображена в терміні «Mercurius versipellis» (CW 12, пар. 53).
І, таким чином, розповідь сну не може уникнути невловимої, хитрої (меркурійської) природи посланця.
Відпустити себе в незбагненність снів
Тепер ми не знаємо, чи правда, що сни не приховують, а навчають. Однак у психотерапії насправді важливо не те, як психологічно розуміти сни, чи вчать сни чи приховують. Важливим є сама ідея психології сновидінь, як такої. Тобто в нашій клінічній практиці, як психотерапевти, ми повинні забути про психологію сновидінь Юнга, яку я намагався описати тут і рухатись за Юнгом, коли він зізнається, що:
В аналізі сновидінь ми ніколи не маємо забувати, навіть на мить, що ми рухаємося по зрадницькій землі, де немає нічого певного, крім невизначеності. Якби це не було так парадоксально, то ми б не зверталися до інтерпретатора снів зі словами: «Роби, що хочеш, тільки не намагайся зрозуміти!» (CW 16, пар. 318)
Це тому, що «Сон є його власним тлумаченням». Сон не має наміру вводити нас в оману, але відмовляється бути легко зрозумілим зовні нами, людьми. У цьому сенсі незбагненність сновидінь слід розуміти не, як через нерозуміння, чи через маскування сновидінь, а з власної квінтесенції сновидінь. Сни, за суттю, невловимі, нерозпізнані та незрозумілі, як Меркурій.
Ми не можемо в жодному разі розсудити або уникнути незбагненності снів, але, імовірніше, ми маємо бути відкритими для сну, звільнившись від усього, у тому сенсі, що Юнг каже:
«Насамперед, не дозволяйте нічому ззовні, що не належить сновидінню, увійдіть у нього, бо образ сну вже має «все, що йому потрібно»» (CW 14, пар. 749).
Посилання:
Hillman, J. (1979). The Dream and the Underworld. New York: Harper & Raw.
Jung, C. G. (1916). General Aspects of Dream Psychology. In: CW 8.
Jung, C. G. (1928). The Relation between the Ego and the Unconscious. In: CW 7.
Jung, C. G. (1934). The Practical Use of Dream-Analysis,» In: CW 16.
Jung, C. G. (1935). The Tavistock Lectures. In: CW 18.
Jung, C. G. (1938). Psychology and Religion. CW 11.
Jung, C. G. (1944). Psychology and Alchemy. CW 12.
Jung, C. G. (1955–56). Mysterium Coniunctionis. CW 14.
* CW: Зібрання творів К. Г. Юнга. Princeton: Princeton University Press.
Ясухіро Танака,
ЮНГІАНСЬКИЙ СВІТОГЛЯД
джерело: iaap.org
