ОГЛЯД АНАЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Огляд аналітичної психології
Аналітична психологія — школа глибинної психології, заснована на відкриттях і концепціях Карла Густава Юнга. Юнг дав найширші й найповніші уявлення про людську психіку, включаючи повністю розроблену теорію структури й динаміки психіки, теорію типів особистості та опис архетипів колективного несвідомого. Цей огляд — двовимірний начерк тривимірної реальності.
Психічна енергія, яка спрямовує й мотивує особистість. Цікавість, увага та потяг — прояви лібідо. Лібідо може трансформуватися або змінюватися, але не знищуватися. Лібідо — це динамізм життєвого процесу, що виявляється в психічній сфері.
Якщо одна сторона пари протилежностей стає надмірно переважальною в особистості, це обертається її протилежністю. Теорія лібідо тісно пов'язана із законом протилежностей: процеси психіки залежать від напруги та взаємодії між протилежними полюсами.
Вроджені відмінності в темпераменті, що змушують людей сприймати й реагувати на життя по-різному. Два базові типи ставлення:
Лібідо природно витікає назовні. Найбільший інтерес і цінність надається об'єкту — людям, речам, зовнішнім досягненням. Неспокійний і незадоволений, коли тривалий час перебуває на самоті.
Лібідо тече всередину, до суб'єктивного внутрішнього світу думок, фантазій і почуттів. Функціонує найбільш задовільно, коли вільний від тиску зовнішньої адаптації.
Чотири основні психологічні функції поділяються на дві пари протилежностей:
Одна функція зазвичай розвинена більш повно — вища функція. Найменш розвинена — нижча функція. Часто друга досягає значного розвитку — допоміжна функція.
Центр свідомості і відправна точка для всієї емпіричної психології. Осередок індивідуальної ідентичності. Его стоїть між внутрішнім і зовнішнім світом — своєю екстравертною спрямованістю відносить себе до зовнішньої реальності, через інтроверсію сприймає суб'єктивну реальність.
Емоційно заряджена несвідома психічна сутність, що складається з пов'язаних ідей та образів, згрупованих навколо архетипного ядра. Проявляється через появу афекту, що підриває психічну рівновагу й порушує звичну функцію Его.
Психічна структура — посередник між Его й зовнішнім світом. Опосередкований компроміс між індивідуальністю та очікуваннями суспільства. Символ: одяг, що носимо. Патологія: ідентифікація з персоною призводить до інфляції, відчуження від реальності.
Сукупність особистісних характеристик і можливостей, які людина не усвідомлює. Містить неповноцінні характеристики та слабкості. Перший шар несвідомого, з яким зустрічаються в аналізі. У проекції: ненависть до слабкостей, які бачимо в інших.
«Переслідування євреїв нацистами — жахливий приклад того, до якої міри може дійти проекція колективної тіні. Той самий психологічний механізм діє при дискримінації інших меншин.»
Едвард Едінгер
«Внутрішня жінка» — психічна репрезентація контрасексуальних елементів. Уособлення принципу Еросу — любові і спорідненості. Проекція аніми відповідає за феномен «закоханості» чоловіка. При повному розвитку відкриває колективне несвідоме.
Представник маскулінних елементів у психології жінки. Уособлення принципу Логосу — раціональності та свідомості. Жінку, одержиму анімусом, більше цікавить влада, ніж спорідненість. Зі зрілістю стає цінною психічною сутністю.
Аніма й анімус мають виражену спорідненість один до одного. Найменший прояв одного може викликати в партнера іншого.
Найглибший шар несвідомого з природою універсальною, надособистісною й неіндивідуальною. Для психіки архетип — те, що інстинкт для тіла. Архетипні образи є основним змістом релігій, міфологій і казок усіх часів.
Уособлення жіночого начала — родюче лоно і темрява могили. Здатність живити й поглинати. У психологічному плані відповідає несвідомому, яке може підтримувати Его або поглинути його в психозі.
Сфера світла й духу. Принцип чоловічої свідомості. Символи: сонце, пневма, фалос, пір'я, все пов'язане з висотою й освітленням. Людське уособлення — мудрий старець.
Психічний процес зростання і переходу. Тема смерті та відродження, обряди ініціації, народження героя. Алхімія — найбагатший символічний вираз цього архетипу.
Центральний архетип психічної цілісності. Самість — центр і окружність психіки. Мандала — квадратний круг, що поєднує коло з центром і квадрат. Основний об'єднуючий принцип, що лежить у корені психіки.
Поступове виникнення та диференціація Его з початкового стану несвідомості. Ранній стан: містична співучасть — магічне ототожнення Его з оточенням.
Самозамкненість до народження свідомості. Его — прихована потенціальність у стані ідентичності із Самістю. Пренатальний період і раннє дитинство.
Початкова свідомість тьмяна й непостійна. Его пасивне й залежить від великої матері. Відповідає раннім рокам дитинства та Едіпальній фазі за Фрейдом.
Батьківський архетип у повній силі. Цінності: свідомість, відповідальність, самодисципліна, раціональність. Жіноче начало придушується й підпорядковується чоловічим цілям.
Повернення занедбаних елементів. Міф: герой визволяє аніму (прекрасну полонянку) від дракона (уроборична велика мати). Примирення протилежностей: чоловічого й жіночого, закону й любові.
Найбільший внесок Юнга в психологію розвитку. Процес, що починається зазвичай після тридцяти п'яти років і призводить до відкриття Самості, яка замінює Его в ролі центру особистості. Відкриття й розширений діалог з об'єктивною психікою, тотальним проявом якої є Самість.
«Хоча повні плоди процесу індивідуації з'являються лише в другій половині життя, відносини між Его й об'єктивною психікою є безперервними від народження до смерті.»
Едвард Едінгер
Систематичне дослідження та культивування внутрішнього життя. Основний інструмент — особистість психотерапевта. Терапевт зможе вести психічний розвиток пацієнта не далі, ніж він дійшов сам.
Персональна — асоціації пацієнта до образів сну. Загальна — колективні паралелі з міфології та фольклору. Сон — символ, а не знак із відомим значенням.
Свідома, навмисна участь у фантазії — діалог між Его і фантазійною фігурою (тінню чи анімою). При успішному засвоєнні усуває потребу в формальній психотерапії.
Емоційна залученість пацієнта до терапевта через проекцію несвідомого змісту. У глибокому перенесенні ґрунтується на проекції Самості на аналітика. Наскільки ця проекція стає свідомо розпізнаною, залежність від терапевта поступово замінюється внутрішньою спорідненістю із Самістю.
Принцип неочевидного причинно-наслідкового зв'язку для пояснення значущих збігів. Синхронічні події часто трапляються під час аналізу несвідомого, особливо коли активована об'єктивна психіка. Об'єктивна психіка функціонує поза категоріями часу і простору.
«У якийсь момент об'єктивна психіка може з'явитися разом із зовнішньою фізичною реальністю, щоб утворити єдину реальність, яка перевищує антитезу суб'єкта та об'єкта.»
Едвард Едінгер · Огляд аналітичної психології- Jung C.G. Collected Works, Vol. 8 — «Про психічну енергію»
- Jung C.G. Psychological Types. Routledge and Kegan Paul, 1923
- Jung C.G. CW, Vol. 7, pp. 190–193 — Персона
- von Franz M.-L. «The Process of Individuation», pp. 168–172
- Jung C.G. Vol. 7, pp. 186–209 — Аніма
- von Franz M.-L. pp. 177–195 — Анімус
- Neumann E. The Great Mother. Bollingen Series XLVII, 1955
- Jung C.G. CW, Vol. 5 — Символи трансформації
- Jung C.G. CW, Vol. 12 — Психологія і алхімія
- Jung C.G. «Concerning Mandala Symbolism», CW Vol. 9(1)
- Neumann E. Origins and History of Consciousness. 1954
- Neumann E. Amor and Psyche. Bollingen Series LIV, 1956
- Jung C.G. CW, Vol. 16 — Практика психотерапії
- Jung C.G. «Synchronicity: An Acausal Connecting Principle»
