БІБЛІОГРАФІЯ ТВОРІВ К.Г. Юнга

БІБЛІОГРАФІЯ ТВОРІВ К.Г. Юнга

в хронологічному порядку

1902–1905 рр. Психіатричні дослідження. Зібрання творів К.Г. Юнга CW 1, 1953, під редакцією Майкла Фордхема. Лондон: Рутледж і Кеган Пол / Прінстон, Нью-Джерсі: Боллінген. (Це був перший із 18 томів плюс окрема бібліографія та покажчик. Не враховуючи редакцій, комплект було завершено в 1967 році.)
1903 р. «Про психологію та патологію так званих окультних явищ» [«Zur Psychologie und Pathologie sogenannter occulter Phanomene.»] Його докторська дисертація.
1904–1907 рр. Дослідження асоціації слів (асоціативний тест). Лондон: Рутледж і К. Пол. (міститься в Experimental Researches, CW 2)
1907 р. Психологія Dementia Praecox (1-е вид.). Нью-Йорк: Nervous and Mental Disease Publ. Co. (міститься в The Psychogenesis of Mental Disease, CW 3.) Це захворювання, тепер відоме як шизофренія.
1907–1958 рр. Психогенез психічних захворювань. Лондон: Рутледж. (CW 3, вид. 1991 р.)
1912 р. Психологія несвідомого: дослідження трансформацій і символіки лібідо, внесок в історію еволюції думки, переклад Б. М. Хінкла, 1916. Лондон: Кеган Пол Тренч Трубнер. (Переглянуто в 1952 році як символи трансформації.)
1917 р. Збірник праць з аналітичної психології (2-е видання), з C. E. Long. Лондон: Balliere Tindall & Cox. (міститься в Freud and Psychoanalysis, CW 4)
1917, 1928 рр. Два есе з аналітичної психології (1-е видання). Лондон: Рутледж. (Переглянуто в 1966 році, CW 7.)
1921 р. Психологічні типи, або Психологія індивідуації, з Х. Г. Бейнсом. Лондон: Кеган Пол Тренч Трубнер. CW 6 (ISBN 0-691-01813-8)
1928 р. Внески в аналітичну психологію, Х. Г. Бейнс і К. Ф. Бейнс. Лондон: Рутледж і Кеган Пол.
1932 р. Психологія Кундаліні-йоги: нотатки семінару К.Г. Юнга, з С. Шамдасані. 1996 р. вид. Прінстон, Нью-Джерсі: Видавництво Прінстонського університету.
1933 р. Сучасна людина в пошуках душі. Лондон: Кеган Пол Тренч Трабнер (вид. Harvest Books ISBN 0-15-661206-2, 1955 р.)
1934–1954 рр. Архетипи та колективне несвідоме. (1981, 2-е видання. CW 9 p.I), Прінстон, Нью-Джерсі: Боллінген. ISBN 0-691-01833-2
1936 р. Психологія Dementia Praecox (2-е видання).
1938 р. Психологія та релігія. Лекції Террі. Нью-Хейвен: Видавництво Єльського університету. (міститься в Psychology and Religion: West and East Collected Works Vol. 11 ISBN 0-691-09772-0).
1940 р. Інтеграція особистості, з С. М. Деллом. Лондон: Рутледж і Кеган Пол.
1944 р. Психологія та алхімія (2-е вид. 1968 р. CW 12 (ISBN 0-691-01831-6). Лондон: Рутледж.
1947 р. Нариси сучасних подій. Лондон: Кеган Пол.
1947 р. Про природу психіки (переглянуто в 1954). Лондон: Ковчег у м'якій обкладинці. (Вид. 1988 р. міститься у CW 8).
1949 р. «Передмова» до І Цзин (Книга Змін). In The I Ching or Book of Changes, Wilhelm/Baynes переклад, Bollingen Edition 19. Princeton University Press. (міститься в CW 11).
1951 р. Aion: Дослідження феноменології Самості, CW 9 p. 2. Прінстон, Нью-Джерсі: Боллінген. ISBN 0-691-01826-X
1952 р. Синхронічність: принцип акаузального зв'язку (1-е вид.). Princeton, NJ: Princeton University Press, ISBN 0-691-01794-8 (міститься в CW 8)
1952 р. Символи трансформації, Зібрання творів CW 5. (Перегляд психології несвідомого, 1912 р.) ISBN 0-691-01815-4.
1952 р. Відповідь Йову. 1958 Прінстон, Нью-Джерсі: Видавництво Прінстонського університету (міститься в CW 11)
1956 р. Mysterium Coniunctionis. Дослідження поділу та синтезу психічних протилежностей в алхімії (1-е видання). Лондон: Рутледж. Остання книжкова робота Юнга.
1957 р. «Нерозкрита Самість (Сьогодні і майбутнє)». 50-сторінковий есе, також міститься в CW 10. (Нью-Йорк: Боллінген, 1990: ISBN 0-691-01894-4).
1958 р. Душа і символ. Добірка з творів К.Г. Юнга за редакцією В. С. Де Ласло. Гарден-Сіті, Нью-Йорк: Doubleday.
1959 р. Літаючі тарілки: сучасний міф про речі, які можна побачити в небі. Лондон: Routledge & Paul, [1959].
1959 р. Основні твори за редакцією В. С. Де Ласло. Нью-Йорк: Сучасна бібліотека.
1962 р. Спогади, сновидіння, роздуми [автобіографія]. Записана та відредагована Аніелою Яффе. Лондон: Коллінз. ISBN 0-679-72395-1.
1964 р. Розмови з Карлом Юнгом і Реакції Ернеста Джонса. За редакцією Р. І. Еванса. Нью-Йорк: Ван Ностранд.
1964 р. Людина та її символи, з Марією-Луїзою фон Франц. Гарден-Сіті, Нью-Йорк: Doubleday, ISBN 0-440-35183-9
1966 р. Практика психотерапії. Нариси з психології перенесення та інші теми (Збірник творів, том 16). Прінстон: Princeton University Press.
1966 р. Два есе з аналітичної психології (переглянуте, 2-е видання), CW 7. Лондон: Рутледж.
1967 р. Розвиток особистості, Зб. 17. ISBN 0-691-01838-3.
1968 р. Аналітична психологія: її теорія та практика. (воно же «Тавікстокські Лекції»)
1970 р. Чотири архетипи. Прінстон: Princeton University Press. (міститься в CW 9, p. 1)
1970 р. Mysterium Coniunctionis (2-е вид.), CW 14. Лондон: Рутледж. ISBN 0-691-01816-2.
1973 р. Синхронічність: принцип акаузального зв'язку (2-е видання). Прінстон: Princeton University Press. ISBN 0-691-01794-8.
1974 р. Сновидіння. Прінстон: Princeton University Press (збірник зі збірки творів, томи 4, 8, 12, 16), ISBN 0-691-01792-1
[1917] 1974 рр. Листи Фройда/Юнга: листування. Переклад Р. Ф. К. Халла та Ральфа Мангейма, ред. Вільям Макгуайр.
1976 р. The Portable Jung [збірка], під редакцією Дж. Кемпбелла. Нью-Йорк: Книги про пінгвінів. ISBN 0-14-015070-6
1978 р. Тези зібрання творів К.Г. Юнга. Вашингтон: Уряд США Друкарня.
1983 р. The Essential Jung [збірка] за редакцією Ентоні Сторра. Прінстон: Princeton University Press, ISBN 0-691-02455-3
1986 р. Психологія і Схід. Лондон: Арк. (міститься в CW 11)
1987 р. Словник аналітичної психології. Лондон: Ковчег у м'якій обкладинці.
1988 р. Психологія і західна релігія. Лондон: Ковчег у м'якій обкладинці. (міститься в CW 11)
1990 р. Світ всередині: К.Г. Юнг за його власними словами [відеозапис]. Нью-Йорк: Kino International / Insight Media.
1991 р. Психологічні типи (переглянуте ред.). Переклад Р. Ф. К. Халла. Лондон: Рутледж.
1997 р. Юнг про активну уяву, під редакцією Дж. Ходорова. Прінстон: Princeton University Press.
1998 р. Семінар Юнга про «Заратустру» Ніцше. Під редакцією Дж. Л. Джарретта. Прінстон: Princeton University Press.
2001 р. Атом і архетип: Листи Паулі/Юнга, 1932-1958. З Вольфгангом Паулі, під редакцією К. А. Меєра. ISBN 0-691-01207-5.
2007 р. Листи Юнга-Уайта з Віктором Уайтом. Серія «Філемон». Дитячі сновидіння. Серія «Філемон».
2009 р. Червона книга. Liber Novus. За редакцією Сону Шамдасані. Philemon Series & W. W. Norton & Co. ISBN 978-0-393-06567-1
2011 р. Листи Юнга-Кірша: листування К.Г. Юнг і Джеймса Кірша. Під редакцією Енн Конрад Ламмерс. Рутледж. ISBN 9780415419215.
2013 р. Питання про психологічні типи. Philemon Series & Princeton University Press.
2014 р. Атом і архетип: листи Паулі/Юнга, 1932–1958. Ред. Майєр, К.А.; Забріскі, Беверлі і Роско, Девід. ISBN 978-0-691-16147-1.
2014 р. Сонник Стародавній і Сучасний. Philemon Series & Princeton University Press.
2015 р. Сонячні міфи та Opicinus de Canistris: Нотатки семінару 1943 року. Даймон. ISBN 9783856309763
2015 р. Листування Юнга та Нойманна. Philemon Series & Princeton University Press. Нотатки з лекції про «Аурелію» Жерара де Нерваля.
2018 р. Історія сучасної психології: лекції в ETH Zurich, том 1: 1933-1934. Philemon Series & Princeton University Press. Мистецтво К. Г. Юнга.
2018–2022 рр. Лекції в ETH Zurich, томи 2-6 (1934–1940). Philemon Series & Princeton University Press. Свідомість і несвідоме.
Юнгіанський Проєкт

Популярні дописи з цього блогу

Євангеліє від Томи

Зображення
Чи може древній текст стати ключем до глибинних трансформацій? Євангеліє від Томи — древній гностичний текст ранньої християнської традиції. Сам текст по суті не є Євангелієм як таким, бо не містить розповіді про пожиттєві події з життя Христа. Євангеліє від Томи — це збірник так званих логій — висловлювань. З часів Геродота "логія" означала "оракул" , "вислів, отриманий від божества". А з початку нашої ери воно вже означало "слово Боже", втративши грецький відтінок "оракула" і набувши відтінку старозавітного одкровення.
читати >>

«ІНДИВІДУАЦІЯ» БАЗОВІ КОНЦЕПЦІЇ АНАЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Зображення
Основне визначення терміну «індивідуація», яке використовується в аналітичній психології, таке: реалізація Самості. Це означає поступове втілення потенціалів, які зберігаються в Самості з народження й реалізуються впродовж цілого життя. Це іноді називають «теорією жолудів» у психологічному розвитку. Людина стає в житті тим, що вона принесла із собою, як потенціал від народження. Ми народжені із Самістю і для того, щоби довести її до більш-менш повної реалізації, потрібне ціле життя. Індивідуація — це процес, що розгортається відповідно до етапів психологічного розвитку. Необхідно пам’ятати про основну відмінність між Его й Самістю. Его є частиною цілого, а Самість — це і є ціле. Стати ЧИМОСЬ, а не тільки КИМОСЬ — корисна відмінність. Слово «ЩОСЬ» має на увазі психіку в цілому, тоді як, слово «ХТОСЬ» стосується свідомого відчуття індивідуальної особистості. У ході процесу індивідуації «ХТОСЬ», може наблизити «ЩОСЬ». Цей процес називається «інтеграцією». Зазвичай, інтеграції передує поді...
читати >>

Розпад «Я» та регенерація «психічної шкіри» у лікуванні травмованих біженців. Моніка Лучі

Зображення
У цій статті представлено попереднє розуміння характеристик екстремальних травм, з якими деякі біженці та особи, що шукають притулку, звертаються до терапії. У ній висловлюється припущення, що такі травми, отримані в дорослому віці, можуть супроводжуватися дезінтеграцією «я» та втратою «психічної шкіри». Ця концептуалізація походить з лікування біженця, який пережив численні екстремальні травми і з яким у терапії було зроблено спроби визначити комплексну методологію, використовуючи додаткові терапевтичні інструменти на додаток до індивідуальної психотерапії.
читати >>

«КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ» БАЗОВІ КОНЦЕПЦІЇ АНАЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Зображення
У лекції, прочитаній у Лондоні в 1936 році, Юнг сформулював одне зі своїх найбільш повних і остаточних визначень поняття колективного несвідомого: «Колективне несвідоме — це частина психіки, яку можна негативно відрізнити від особистого несвідомого тим, що воно, як останнє, не зобов’язане своїм існуванням особистому досвіду і, отже, не є особистим надбанням. У той час, як особисте несвідоме, по суті, складається з вмісту, який колись був усвідомленим, але який зник зі свідомості через забуття чи витіснений, вміст колективного несвідомого ніколи не перебував у свідомості, а, отже, ніколи не був індивідуально придбаний, але завдячує своєму існуванню виключно спадковості. У той час, як особисте несвідоме здебільшого складається з комплексів, зміст колективного несвідомого складається з  архетипів». (CW 9.1, §88). Концепція колективного несвідомого є одним зі стовпів юнгівської моделі психіки і її формулювання проходило різні фази. Ми можемо простежити початок її концептуалізації від п...
читати >>

ТЕМНА СТОРОНА ЕМПАТІЇ в нарцисичному розладі особистості

Зображення
Нарцисичний розлад особистості характеризується самозаглибленістю, манією величі, експлуатацією інших і відсутністю емпатії. Люди з цим розладом можуть переходити від відкритої форми, переважно з манією величі, до прихованої, зі страхами, гіперчутливістю та залежністю від інших. Емпатія є ключовим моментом у виявленні людей, які страждають на нарцисичний розлад особистості, оскільки, навіть якщо вона описується як знижена, вона відіграє фундаментальну роль в експлуатації та маніпуляції. 
читати >>

СОН КАРЛА ЮНГА "ПОКИНУТИЙ БУДИНОК"

Зображення
"Сон про покинутий будинок”  12 жовтня 1957 року  Ця глава дуже чітко показує, як Юнг ніколи не припиняв роздумувати над своїми сновидіннями.  “Вчора мені приснився сон , який вже часто повторюється. Це завжди довга історія, в якій я в чомусь сумніваюся або залишаюся невизначеним.
читати >>

Смертельна мати як тінь природи: дітовбивство, зречення та колективне несвідоме. Даніела Ф. Сіфф

Зображення
Архетип Смертельної матері символізує жінок, чия поведінка або почуття загрожують життю своїх дітей. Західна культура, однак, вважає, що жінки еволюціонували, щоб інстинктивно і самовіддано любити своїх дітей, і що жінки, які покидають, нехтують, завдають шкоди або вбивають своїх дітей, є протиприродними. Таким чином, Смертельної матері немає місця в нашій культурній свідомості. Це може бути проблематично, адже це означає, що Смерть-Мати похована глибоко в тіні та оточена соромом.
читати >>

«ПЕРСОНА» БАЗОВІ КОНЦЕПЦІЇ АНАЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Зображення
Всі ми розвиваємося, не тільки через розвиток нашої особистої природи, але й через відповідність соціальним і екологічним вимогам навколо нас. Юнг назвав цей аспект соціального адаптування особистості « персоною ». Походження цього латинського слова повʼязано з масками, які носили актори в давнину. Маска, або персона, схожа на нас самих, але значною мірою на неї впливає зовнішній світ, саме тому це своєрідний компроміс між особистістю та суспільством. Персона — це те, як ми виглядаємо перед іншими людьми і, як ми хочемо, щоби нас бачили інші люди. Упродовж нашого життя ми маємо різні «маски особистості», відповідно до кожної фази розвитку, нашої гендерної ідентичності, соціального статусу, професійної приналежності тощо. Як говорить Юнг,  «Персона — це складна система відносин між індивідуальною свідомістю та суспільством, досить доречна своєрідна маска, покликана, з одного боку, справляти певне враження на інших, а з іншого — приховувати істинну природу особистості.» 1   Юнг ...
читати >>

Юнг, Уайт і жахлива подвійність Бога. Енн Ламмерс

Зображення
У цій статті розглядаються теоретичні, історичні та особисті питання, пов'язані з нещасливою дружбою та інтелектуальною співпрацею між К. Г. Юнгом і домініканцем та вченим Віктором Уайтом, на основі оригінальних документів їхнього листування за період з 1945 по 1960 рік.
читати >>