РЕАЛЬНЕ І НЕРЕАЛЬНЕ. КАРЛ ЮНГ.
⚫️ Я нічого не знаю про «НЕреальність». Реальність містить усе, що я можу знати, усе, що діє на мене, є реальним і актуальним.
Якщо це не діє на мене, то я нічого не помічаю, і, отже, нічого не знаю про це.
З огляду на це, я можу робити судження лише про речі, що є реальними, але не про речі, які є нереальними, або сюрреалістичними, або суб-реальними.
Якщо, звичайно, хтось не вирішить обмежити концепцію реальності у такий спосіб, щоб атрибут «реальне» застосовувався лише до певного сегмента реальності світу.
Це обмеження, так званої матеріальної або конкретної реальності об’єктів, сприймаємих почуттями, є продуктом певного способу мислення — мислення, яке лежить в основі «здорового глузду» та нашого звичного використання мови.
Таке мислення базується на відомому принципі «Nihil est in intellectu quod non antea fuerit in sensu» [нема нічого в розумі, що б до цього не було відчуттям] і це попри те, що в розумі ми можемо знайти дуже багато речей, які не походили з того, що отримано нами від почуттів.
Згідно з цим поглядом, усе «реальне», яке надходить, або, здається, що надходить, прямо чи опосередковано від навколишнього світу, є таким, що виявлено за допомогою відчуттів.
Ця обмежена картина світу є демонстрацією обмеженості європейської людини, яка часто, дуже несправедливо, співвідноситься з поняттям розуму в давньогрецькому розумінні.
Обмеження матеріальної реальності «відрізає» надзвичайно великий шматок від реальності в цілому, залишаючи лише певний фрагмент, а все те, що відрізано, що перебуває в темряві, доводиться називати нереальним або сюрреалістичним.
Ця, обмежена перспектива реальності чужа східній точці зору на світ, тому східний погляд не має потреби в будь-якій філософській концепції надреальності.
Нашій довільно розділеній реальності постійно загрожує щось «надчуттєве», «надприродне», «надлюдське» й багато чого іншого над*. Східна реальність, охоплює всі ці явища, як звичайні.
Для нас зона обурення починається з поняття «психічне». У нашій реальності психіка не може бути чимось іншим, крім ефекту «від третьої особи», таким, що зумовлено фізичними причинами, «секрецією мозку», або чимось схожим «пікантним». Водночас цей придаток матеріального світу сприймається, як здатний не тільки діяти задля того, щоби зрозуміти таємниці фізичного світу, але й у формі «розуму», що може пізнати сам себе. Усе це, незважаючи ні на що, не визнається нічим більшим, ніж опосередкована реальність.
Чи є думка «реальною»? Напевно, для такого способу мислення — тільки в межах того, що може бути сприйняте почуттями. Якщо це не так, це вважається «нереальним», «химерним», «фантастичним» тощо і, таким чином, оголошується неіснуючим. Таке постійно відбувається на практиці, попри те, що це є жахливою філософією.
Думка була і є, хоча вона й не має відношення до чуттєвої реальності, вона, навіть має свій ефект, інакше б ніхто не помітив її.
Але тому, що маленьке слово «є» [існує], у нашому способі мислення, відсилає нас до чогось матеріального, «нереальна» [у нашому розумінні] думка, якщо вона хоче існувати, мусить перебувати в туманній суперреальності, яка на практиці означає те ж саме, що й нереальність. І все ж думка, можливо, залишила беззаперечні сліди своєї реальності позаду себе, ми, можливо, скористалися нею, коли, наприклад, залишили болісну дірку в нашому банківському балансі [«реальні» фізичні наслідки].
Тому наша практична концепція реальності, здається, потребує перегляду. Насправді навіть популярна література в наш час починає включати всілякі «супер-", «над-» концепції у свій психічний світогляд. Я, цілком тішуся тому, бо щось дійсно не зовсім правильне є в тому, як ми дивимося на світ.
Дуже рідко, коли теоретично й майже ніколи на практиці ми пам’ятаємо про те, що свідомість не має прямого відношення до будь-яких матеріальних об’єктів. Ми не сприймаємо нічого іншого, крім образів, що побічно передаються нам через складну нервову систему. Між нервовими закінченнями чуттєвих органів і образами, що з’являються у свідомості, існує інтерполяційний несвідомий процес, який перетворює фізичний факт світла, наприклад, у психічний образ «світла». Але, для запуску цього складного та несвідомого процесу трансформації, свідомість не потребувала сприйняття чогось матеріального. І саме тому те, що здається нам безпосередньою реальністю, складається з ретельно оброблених образів і тому насправді ми живемо безпосередньо, лише у світі образів.
Для того, щоби визначити, навіть приблизно, реальну природу матеріальних речей нам потрібні складні прилади дослідження та складні процедури з хімії та фізики. Ці дисципліни дійсно є інструментами, які допомагають людському інтелекту відкинути оманливу завісу образів та заглянути в непсихічний світ.
Отже, цей світ далекий від матеріального буття, це психічний світ, який дозволяє нам робити лише непрямі та гіпотетичні висновки про реальну природу матерії.
Тільки психіка має безпосередню реальність і це охоплює всі форми психічного, навіть «нереальні» ідей та думки, які не випливають із того, що надійшло «ззовні».
Ми можемо назвати їх «уявою» або «ілюзією», але це ніяким чином не применшує їх ефективності. Дійсно, не існує «реальної» думки, яка іноді не може бути посунута, умовно «нереальною» думкою, тим самим доводячи, що одна сильніша та ефективніша, ніж інша.
Більше, ніж усі фізичні небезпеки, існує небезпека ілюзорних ідей, через які все ще відмовляють у праві на існування цілісній реальності нашого світу, обмежуючи нашу свідомість. Наша сверхцінність раціонального розуму та переоцінка волі іноді абсолютно безсилі перед обличчям, так званих, «нереальних» думок. Сили цього світу, що керують усім людством, добрі чи злі, є несвідомими психічними чинниками й саме вони несуть розуміння та усвідомлення, створюючи необхідні умови для існування будь-якого світу взагалі.
Ми занурені у світ, який був створений нашою власною психікою. Це дає нам можливість осягнути всю велич помилки, яку робить наша західна свідомість, коли визнає психіку реальною, лише тоді, коли вона зумовлена виключно фізичними причинами. Східне мислення мудріше щодо цього, бо воно визнає, що сутність усіх речей ґрунтується на психіці.
Між невідомими сутностями духовного та матеріального стоїть тільки реальність психічного. Психічна реальність, єдина реальність, що ми можемо переживати безпосередньо.
Карл Юнг, Реальне і нереальне. Структура та динаміка психіки.
CW 8, par. 742–748.
Carl Jung, «THE REAL AND THE SURREAL». THE STRUCTURE AND DYNAMICS OF THE PSYCHE.
CW 8, par. 742–748
ПЕРЕКЛАД ЮНГІАНСЬКИЙ СВІТОГЛЯД
