ЮНГІАНСЬКИЙ СВІТОГЛЯД

Влітку 1942 року Швейцарія була оточена країнами Осі на заході, неокупована і окупована частини Франція опинилася під нацистським контролем. Для союзників це був найтемніший час війни. Швейцарці, зберігаючи нейтралітет, продовжували існувати настільки нормально, наскільки це було можливо. Конференція "Еранос" в Асконі продовжувала планувати свою щорічну зустріч у серпні на тему "Герметичний принцип у міфології, гнозисі та алхімії". Юнг погодився виступити з доповіддю на алхімічну тему з своєю працею "Дух Меркурій" 1  і коли в червні "Триб'юн де Женев" надіслала журналіста для інтерв'ю про "духовні цінності швейцарців", він був глибоко занурений у дослідження. Інтерв'юер, П'єр Куртіон, був франко-швейцарським мистецтвознавцем і педагогом, який працював у Лізі Націй на посаді керівника мистецької секції Міжнародного інституту інтелектуального співробітництва, багато писав і читав лекцій про сучасне мистецтво. Його стаття, ...

М.-Л. Фон Франц, Б. Ганна та К.Г. Юнг Розповідь про Барбару Ганну була б неповною, якби ми не розповіли про її стосунки з доктором Марією-Луїзою фон Франц. Ці дві жінки вперше зустрілися в 1937 році, коли вони обидві брали участь у перекладацькому проєкті на запрошення Юнга.

Розглядаючи шлюбні відносини як форму психологічної взаємодії, розумієш, що шлюб предстає дуже складною структурою, що складається з цілого ряду суб’єктивних і об’єктивних факторів, переважно дуже різнорідного характеру. Оскільки в цьому есе я хочу обмежитися суто розглядом психологічних проблем шлюбу,

На початку листопада 1932 року Юнга знову запросили прочитати лекцію в Культурбунді у Відні, це інтерв’ю не було записане. А от наступне інтерв'ю, "Jeder Mensch hat zwei Seelen", з'явилося в газеті Neus Wiener Mensh 9 листопада 1932 року, повністю основане на словах самого Юнга.

РОБЕРТ А. ДЕЙВІС, ДЖЕЙМС М. ФАРРЕЛЛ,  СТІВЕН С. МЕТТЮЗ* (фрагмент есе) Всупереч дискусіям, які точаться навколо кризи в кіноіндустрії, збільшення касових зборів і фактична кількість продажів квитків демонструє, що кіно залишається важливим засобом культурного впливу та донесення інформації. 1  Семіотик Крістіан Мец зазначав, що кіно може подолати прірву між мистецтвом і широким загалом, викликаючи, на його думку, більший інтерес, ніж мистецтво поезії, літератури, скульптури чи театру. «Фільм майже ніколи не набридає», - зауважує він.   2  

Параноя й політика — дві теми, які захоплюють мене упродовж багатьох десятиліть. У цій статті я розглядаю психоаналітичні визначення параноїдного процесу, узагальнюю наше розуміння його етіології, отримую з різноманітних психоаналітичних джерел деякі загальні рекомендації щодо лікування пацієнтів із параноїдною динамікою та роблю кілька коментарів щодо наслідків таких рецептів для політичного керівництва. 

Адаптація  A. Психологічна адаптація складається з двох процесів:  1. Пристосування до зовнішніх умов.  2. Пристосування до внутрішніх умов.  Під зовнішніми умовами маються на увазі не тільки умови навколишнього світу, а й мої свідомі судження, які я склав про об’єктивні речі.  Під внутрішніми умовами розуміються ті факти або дані, які нав’язуються моєму внутрішньому сприйняттю з несвідомого, незалежно від мого свідомого судження, а іноді, навіть на противагу йому.  Таким чином, адаптація до внутрішніх умов була б адаптацією до несвідомого. 

⚫️ Я нічого не знаю про «НЕреальність». Реальність містить усе, що я можу знати, усе, що діє на мене, є реальним і актуальним.  Якщо це не діє на мене, то я нічого не помічаю, і, отже, нічого не знаю про це. 

♦ Ганс Іллінг — психотерапевт, Лос-Анджелес, Каліфорнія. — Іллінг разом із Джорджем Р. Бахом готував роботу про групову психотерапію і з’ясовував погляди Юнга на цю форму терапії. Листи Іллінга до Юнга опубліковані (в іншому пер.) В Iliing, «C.G. Jung on the Present Trends in Group Psychotherapy», Human Relations, X:1(1957), 78ff.

«Про природу анімуса» було прочитано в Психологічному клубі Цюриха в листопаді 1931 року і вперше було опубліковано, у трохи розширеному вигляді, в Wirklichkeit der Seele (Цюрих: Rascher Verlag, 1934). Версія, прочитана в Клубі, була перекладена англійською місіс Бейнс і з’явилася навесні 1941 року. Ця версія була переглянута, щоби більше відповідати опублікованій німецькій версії.

Незважаючи на складність завдання обговорити ставлення аналітичної психології до поезії, це дає мені чудову можливість визначити свої погляди на багато дискусійних питань про відносини між психологією та мистецтвом взагалі. Хоча ці дві речі не можна порівнювати, тісні зв’язки, які, безсумнівно, існують між ними, вимагають певного дослідження. 

Пам’яті К. Г. Юнга. Роберт Джонсон. Моя зустріч із доктором Юнгом? — Безумовно, одна з найважливіших подій у моєму житті!

Концепція Participation Mystique, або містична співучасть, займає важливу й цікаву роль в системі аналітичної психології. Це термін, доволі розповсюджений у рамках юнгіанського світу, однак саме визначення терміну є дещо непрозорим і, можливо, незрозумілим. Іноді цей термін несе негативну конотацію серед юнгіанських кіл, а іноді використовується для опису досвіду переживання глибини та сили.

Вотан у тіні Wotan in the Shadows Аналітична психологія та архетипні корені війни Автор: Ріцке Ренсма [Ritske Rensma]

FIGHT WITH THE SHADOW К. Г. Юнг, 1946 рік Промова К. Г. Юнга, що прозвучала в програмі British Broadcasting Corporation (BBC), 3 листопада 1946 р. Уперше опублікована в The Listener (Лондон), XXXVI (1946), № 1. 930, 615–16; передруковано, як вступ до «Есе про сучасні події» (1947), також опубліковано під назвою «Індивідуальна й масова психологія»

Верена Каст, Швейцарія Вступ Для мене активна уява означає зосередитися на фантазіях, дозволити їм текти і спостерігати за тим, що відбувається. Наприклад, у своїй уяві: я «бачу» птаха — я йду за цією птицею. Вона веде мене в місце з особливим ландшафтом, який я можу ретельно описати. Птах і навколишній пейзаж викликають особливу емоцію — у мене є вибір: я можу зустріти когось у цьому пейзажі, або я просто пасивно перебуваю там, спостерігаю за польотом птаха…

ЕДВАРД Ф. ЕДІНГЕР Одним із головних відкриттів Юнга є психологічне значення числа чотири, як такого, що символізує психічну цілісність та чотири функції психіки. Значення кватеріона є основним для всієї його теорії психіки, щодо її структури й щодо мети розвитку індивідуума. Отже, аналітики, особливо уважні до символіки кватерності, як вона з’являється в сновидіннях їхніх пацієнтів та в образах міфів і фольклору. Проте є й інші числові мотиви, які ми часто зустрічаємо. Мабуть, найпоширенішою з них є тема трьох. Через переважну цінність, яку Юнг надавав четвірності, він здебільшого мав тенденцію інтерпретувати тринітарні образи, як неповні або ампутовані варіанти кватерності (Юнг, 1944, CW 12, стор. 26, 1951, CW 9, ii, стор. 224).

У цьому есе Метью Спано пропонує стислий, цінний набір роздумів про походження та зміст Червоної книги Юнга.

Анотація: У цій статті досліджується страх кохання та стосунків, який виникає, коли дитина має досвід батьків, які не можуть терпіти емоційну розлуку й тому намагаються зберегти ідеальну спорідненість зі своїм немовлям, ще довго після того, як дитина має почати відокремлюватися та індивідуалізуватися. Дитина стає «самооб’єктом» для батьків, які залежать від реакцій інших, включно і власної дитини, щоби зберегти відчуття власної ідентичності. Досліджено вплив цієї вимоги до «зворотного батьківства» на розвиток дитини та описано клінічну роботу з дорослим пацієнтом, історія якого відображає цей процес.

Тоні Вольф ***** Для самопізнання та самореалізації сучасної жінки, може бути важливим не тільки усвідомлення ставлення (інтровертного чи екстравертного) та основної психологічної функції (мислення, почуття, відчуття чи інтуїція) (2), але і зрозуміти, яка структурна форма психіки найкраще відповідає її особистості (3). Ця структурна форма не обов’язково має збігатися із зовнішньою формою життя і вона не має на увазі нічого щодо характеру чи людського та культурного рівня. Зовнішня форма життя, може бути обрана з інших, ніж суто конституційних причин (наприклад, вплив часу та середовища, соціальних обставин, специфічних здібностей), найчастіше структурна форма психіки вписується в зовнішню форму життя лише з великими труднощами, що призводять до невпевненості та конфліктів.

Керол Джеффрі, 18 червня 1958р. [Оригінал англійською]

Всі ми розвиваємося, не тільки через розвиток нашої особистої природи, але й через відповідність соціальним і екологічним вимогам навколо нас. Юнг назвав цей аспект соціального адаптування особистості « персоною ». Походження цього латинського слова повʼязано з масками, які носили актори в давнину. Маска, або персона, схожа на нас самих, але значною мірою на неї впливає зовнішній світ, саме тому це своєрідний компроміс між особистістю та суспільством. Персона — це те, як ми виглядаємо перед іншими людьми і, як ми хочемо, щоби нас бачили інші люди. Упродовж нашого життя ми маємо різні «маски особистості», відповідно до кожної фази розвитку, нашої гендерної ідентичності, соціального статусу, професійної приналежності тощо. Як говорить Юнг,  «Персона — це складна система відносин між індивідуальною свідомістю та суспільством, досить доречна своєрідна маска, покликана, з одного боку, справляти певне враження на інших, а з іншого — приховувати істинну природу особистості.» 1   Юнг ...

У лекції, прочитаній у Лондоні в 1936 році, Юнг сформулював одне зі своїх найбільш повних і остаточних визначень поняття колективного несвідомого: «Колективне несвідоме — це частина психіки, яку можна негативно відрізнити від особистого несвідомого тим, що воно, як останнє, не зобов’язане своїм існуванням особистому досвіду і, отже, не є особистим надбанням. У той час, як особисте несвідоме, по суті, складається з вмісту, який колись був усвідомленим, але який зник зі свідомості через забуття чи витіснений, вміст колективного несвідомого ніколи не перебував у свідомості, а, отже, ніколи не був індивідуально придбаний, але завдячує своєму існуванню виключно спадковості. У той час, як особисте несвідоме здебільшого складається з комплексів, зміст колективного несвідомого складається з  архетипів». (CW 9.1, §88). Концепція колективного несвідомого є одним зі стовпів юнгівської моделі психіки і її формулювання проходило різні фази. Ми можемо простежити початок її концептуалізації від п...

Основне визначення терміну «індивідуація», яке використовується в аналітичній психології, таке: реалізація Самості. Це означає поступове втілення потенціалів, які зберігаються в Самості з народження й реалізуються впродовж цілого життя. Це іноді називають «теорією жолудів» у психологічному розвитку. Людина стає в житті тим, що вона принесла із собою, як потенціал від народження. Ми народжені із Самістю і для того, щоби довести її до більш-менш повної реалізації, потрібне ціле життя. Індивідуація — це процес, що розгортається відповідно до етапів психологічного розвитку. Необхідно пам’ятати про основну відмінність між Его й Самістю. Его є частиною цілого, а Самість — це і є ціле. Стати ЧИМОСЬ, а не тільки КИМОСЬ — корисна відмінність. Слово «ЩОСЬ» має на увазі психіку в цілому, тоді як, слово «ХТОСЬ» стосується свідомого відчуття індивідуальної особистості. У ході процесу індивідуації «ХТОСЬ», може наблизити «ЩОСЬ». Цей процес називається «інтеграцією». Зазвичай, інтеграції передує поді...

«Комплекси насправді є живими одиницями несвідомої психіки…» (Юнг, CW 8, параграф 210) Юнг і комплек с На початку кар’єри Юнга, коли він, працюючи в лікарні Бургхольцлі в Цюріху, почав працювати над серією експериментів, щодо асоціативного тесту слів, із колегами, які безпосередньо пов’язані з роботою Шарко та Джанета над неврозами, істерією та «нервовими потрясіннями», які лежать у їх основі. Завдяки сповільненим, сповненим емоціям або специфічним реакціям суб’єкта на 100 слів-стимулів (таких як, хліб, стіл, війна, чорнило, любов, собака, голова, пістолет, вірний, вода, удар і лампа), Юнг зміг продемонструвати наявність «емоційно-забарвлених комплексів» (feeling-toned complexes), які він прямо пов’язував із концепцією «фіксованих ідей» Джанета (Jung 1934). Юнг визнав, що ці комплекси були відокремленими, відколотими елементами психіки, які були неприйнятними і тривожними для свідомого розуму (Его) і які суперечили свідомим установкам особистості. Він пише, повторюючи Джанета: «комплек...

ШКІРА ЛЮДИНИ, ЯК СИМВОЛ Брайан Фельдман Аналітик Браян Фельдман досліджує розвиток внутрішнього простору, еволюцію психологічних кордонів і здатність до символізації, оскільки вони вперше виникають у дитинстві. Цей есей було вперше опубліковано в Journal of Analytical Psychology.

ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ХОЛДІНГ І КОНТЕЙНУВАННЯ «Що потрібно, так це форма холдингу, така яку мати дає своїй стражданній дитині. Існує багато різних способів, за допомогою яких, один дорослий, може запропонувати іншому цей холдинг (або контейнування). І це, може мати вирішальне значення для пацієнта, щоби втриматись, щоб одужати, або виявити, можливо, уперше для себе, здатність керувати життям і життєвими труднощами без постійного уникання або подавлення.» (Casement, 1985, с. 133)   

Інституційні конфлікти в юнгіанському аналізі Кеннет Айзолд (Kenneth Eisold), Нью-Йорк Анотація: У цій статті досліджується, як інституційне життя аналітичної психології було обтяжене її історичними та триваючими зараз конфліктними стосунками з психоаналізом. З огляду на поділ в ідентичності Юнга, на духовного шукача й лікаря, що практикує психічне здоров’я, організації аналітичної психології неодноразово впроваджували цей поділ, що призвело до незрозумілості місії та неабиякого конфлікту. В Англії ці конфлікти призвели до розколів, в Америці вони вилилися у внутрішні конфлікти в навчальних закладах. Наведено приклади сфер конфлікту, а також пропозиції, щодо вирішення цих конфліктів шляхом більш відкритого їх визнання.

  ШУМ, ЯК ДЕСТРУКТИВНИЙ ФАКТОР лист К.Г. Юнга Історія листа. У вересні 1957 року Карл Офтінгер, професор права в університеті Цюріха, заснував асоціацію по боротьбі із шумом (Liga gegen den Lärm) у Швейцарії і просив, щоби Юнг написав роботу про це, для публікації в шанованій газеті. Цей лист відповідь.

Едвард Едінгер, аналітик, доктор медицини. переклад ЮНГІАНСЬКИЙ СВІТОГЛЯД Цей огляд, що  узагальнює та описує основні концепції теорії К. Г. Юнга,  вперше був опублікований у журналі Quadrant, публікації Фонду аналітичної психології Юнга, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, в 1968 році.

ПРОЦЕС ВІДНОВЛЕННЯ У ПСИХОПАТОЛОГІЇ САМОСТІ Джон Вейр Перрі Медична школа Каліфорнійського університету, Сан-Франциско, Каліфорнія. переклад ЮНГІАНСЬКИЙ СВІТОГЛЯД

Емоції та обʼєктні відносини ДЖОН ВЕІР ПЕРРІ, Сан-Франциско переклад від ЮНГІАНСЬКИЙ СВІТОГЛЯД      Теорія емоцій була однєю з найбільших плутанин у галузі психології і я занадто усвідомлюю небезпеку вторгнення в цю особливу сферу і прокладання через неї шляху, якщо це буде зроблено з намаганням задовольнити вимоги академіка або лабораторного експериментатора.      З іншого боку, в аналітичній психології ми розглядаємо емоції, як саму матрицю зростання й розвитку, як джерело сенсу та змістовного проживання життя і тому ми були б винні, якби дозволили собі злякатися труднощів теорій емоцій та шанобливо замовчувати це питання. Доктор Хіллман (1960) зробив значну частину роботи, висвітлюючи цю тему від А до Я й надавши різноманітні формулювання та збалансовані погляди, які мають полегшити іншим їхні дослідженнях.

Стаття з Journal of Analytical Psychology, 2021, 66, переклад ЮНГІАНСЬКИЙ СВІТОГЛЯД Poussin, The Plague of Ashdod Архетипи пандемії Бетті Сако Джерман, Швейцарія Анотація: Ця робота — це намагання розглянути психологічний та емоційний вплив пандемії Covid-19 через архетипні образи, що проявляються в снах пацієнтів. У цих снах символи, пов’язані із силами природи та крайньої небезпеки, разом із почуттями відстороненості, які, здається, вказують на травматичну дисоціацію, завдяки архетиповому досвіду, вивергається на близьке оточення. Через гуманізацію та символізацію невиразного , дисоціації, які на початку пандемії, проявляли себе у вигляді високих рівнів тривожності, панічних атаках та деперсоналізації, можуть бути перетворені в новий погляд, необхідний для пошуку сенсу. Контейнером для цього процесу трансформації є аналітик, справжній, віртуальний або уявний, і його здатність до встановлення стійких відношень і емпатії. Ключові слова: архетип, за межами, невиразний, дисоціація, мр...

Еріх Нойман:  Теоретик Великої Матері   КАМІЛЛА ПАГЛІЯ        Як треба викладати гуманітарні науки і як готувати вчених у галузі гуманітарних наук? Ці ключові питання ставлять перед університетами сьогодні на тлі ознак поширення згоди про те, що тридцятилітня ера постструктуралізму та постмодернізму скінчилася.       Моя позиція, яку детально викладено в моєму довгому огляді-есе «Сміттєві облігації та корпоративні рейдери», опублікованому в «Аріоні» в 1991 році, що Жак Дерріда, Жак Лакан і Мішель Фуко були фальшивими богами, створеними і пропагованими світськими вченими, від яких можна було очікувати, що вони будуть більш скептично ставитися до авторитетів. Коли постструктуралізм став інституціоналізованим у навчальній програмі бакалаврів і магістратур, він перетворився на догму, і багато професорів гуманітарних наук втратили здатність поважати, оцінювати або навіть визнавати будь-яку гіпотезу чи систему за межами власної системи відліку...